#045 Дївка / донька

Як називається особа жіночої статі по відношенню до своїх батьків: донька, дівка..?

Знаком для д’íвка скартографовано у н. пп. 81 [Поляна], 82 [Голубине], 83 [Пасіка], 84 [Нижня Грабівниця], 85 [Ганьковиця], 86 [Свалява], 87 [Неліпине], 88 [Стройно], 101 [Ст. Давидково], 102 [Вел. Лучки], 103 [Ключарки], 104 [Горонда], 105 [Лавки], 106 [Росвигово], 107 [Підгоряни], 108 [Лалово], 109 [Пістрялово], 110 [Барбово], 111 [Чинадієво], 112 [Лецовиця], 113 [Бабич-Покуття], 114 [Фогараш], 115 [Загаття] д’ǘвка, де ü заступає давнє ѣ.

Слово д’íвка (д’ǘвка) у західних районах і по всій території Закарпатської області (як і в інших говорах та літературній українській мові) відоме і в своєму звичайному значенні: особа жіночої статі, що досягла статевої зрілості, але ще не вступила в шлюб.

Опис слів донька, дівка у закарпатських говірках див. у названій у коментарі до попередньої карти авторовій праці, стор. 9—10.

Йакá мáти, такá й д’ǘвка. (н. п. 101 [Ст. Давидково]).
Попóзирай мáт’ір’, та вôз’ми́ йі д’ǘвку. (н. п. 106 [Росвигово]).
Де д’üвóк сім, там дôл’а ус’íм. (н. п. 138 [Кив’яжд]).
Одна дѣвка — жура гѣрка (горька), а у кого есть сѣмъ, буде доля всѣмъ. (Недзельський, З уст народу, 100).
Дѣвку повивай, тай ладу набивай. (Недзельський, З уст народу, 100).
Дѣвка, якъ верба, де ей посадятъ, там ся прійме. (Недзельський, З уст народу, 100).
Дѣвка, якъ огень, невѣста, як хоруго(в). (Недзельський, З уст народу, 100).
Дѣвка, якъ возъ пѣший, все клади... (Недзельський, З уст народу, 100).