#021 Комора

Як називається приміщення у вигляді окремої неотоплюваної кімнати у житловому селянському будинку (чи у вигляді окремої будови біля хати) для зберігання їстівних припасів, одягу та ін. поклажі: комора, кліть, кліти..? Якщо є відтінки в значеннях, відзначте.

Для картографування взято назви лише зазначеного у питанні поняття — комори, тобто досить простого приміщення для різної поклажі. При картографуванні не враховано різні назви для кладовки (невеличкого приміщення для поклажі), що стала поширюватися у селах Закарпаття взагалі відносно недавно (тепер у нових хатах уже роблять не комору, а кладовку), напр. долгáзка, долгáска (відмічено у н. пп. 99 [Бенедиківці], 100 [Руське], 101 [Ст. Давидково], 109 [Пістрялово], 110 [Барбово], 140 [Вел. Ком’яти], 143 [Заріччя], 169 [Егреш] та ін.), шпайз (— 75 [Кальник], 86 [Свалява], 100 [Руське], 101 [Ст. Давидково], 102 [Вел. Лучки], 103 [Ключарки], 106 [Росвигово], 107 [Підгоряни], 136 [Шаркадь], 137 [Верхні Ремети], 138 [Кив’яжд], 142 [Білки], 144 [Гребля], 170 [Ардовець], 172 [Веряця], 173 [Чорний Ардів], 174 [Чома], 176 [Черна], 177 [Новоселиця], 181 [Вишково], 188 [Урмезієво], 195 [Тересва] та ін.) та ін.

Відсильним знаком з білою штриховкою скартографовано у н. п. 131 [Колочава-Лази] кл’íта ж. р.
Автори відповідей зробили зауваження відносно вживання картографованих назв. Так, у н. пп. 129 [Негровець], 150 [Мал. Раковець], 182 [Буштино] кл’іт’; а в н. п. 131 [Колочава-Лази] кл’íта — це переважно комора під одним дахом з хатою (хід з сіней чи знадвору), комóра — окрема будова біля хати; у н. п. 180 [Салдобош] комóра і кл’іт’ під одним дахом з хатою, але в першому випадку хід з сіней, а в другому — знадвору; у н. пп. 126 [Липецька Поляна], 161 [Золотарево] кл’іт’, кл’íти вживаються переважно представниками старших поколінь. У н. п. 6 [Завосина], 65 [Горяни] при́кл’ат’ ж. р., крім свого основного значення «сіни», інколи вживається і на означення «комора».

Комóра поруч з кл’іт’, кл’íти скартографовано лише в тих н. пп., де обидві ці назви досить давні. Під впливом літературної української мови комóра стало відомим на всій території картографування.

Што в кôмôрі ни лежи́т’, най ти с’а ни бажи́т’. (н. п. 142 [Білки]).